Зміст
Прекрасним способом усунення целюліту є проведення лікування за допомогою естетичного ультразвуку, оскільки цей тип ультразвуку руйнує стінки клітин, що зберігають жир, сприяючи його виведенню, тим самим вирішуючи одну з причин целюліту.
Целюліт - це естетичний розлад, спричинений кількома факторами, зокрема збільшенням кількості жирових клітин у регіоні, більшим накопиченням лімфи та зменшенням мікроциркуляції крові. Естетичне ультразвукове дослідження впливає безпосередньо на ці 3 зони, що дає чудові результати, які можна побачити неозброєним оком і підтвердити на фотографіях до та після лікування.
Скільки сеансів робити
Кількість сеансів варіюється залежно від ступеня целюліту, який має людина, та розміру ділянки, яку потрібно лікувати. Кожен сеанс триває близько 20-40 хвилин, його слід робити 1-2 рази на тиждень, рекомендується 8-10 сеансів для усунення целюліту.
Яке УЗД показало
Існує кілька типів ультразвуку, але найбільш придатними для усунення целюліту є:
- Ультразвук 3 МГц: випромінює звукові вібрації, що сприяє мікромасажу, що збільшує метаболізм клітин та реорганізує колаген. Він досягає найбільш поверхневих шарів шкіри, особливо впливаючи на целюлітні вузлики;
- Ультразвук високої потужності: спеціально розроблений для впливу на шкіру та під жировими вузликами
Для посилення його ефекту можна використовувати гель на основі кофеїну, центелли азіатської та тіомукази, оскільки сам пристрій полегшить проникнення цих активів, посилюючи їх дію.
Як посилити лікування целюліту
На додаток до постійного лікування УЗД (8-10 сеансів) у цей період, рекомендується випивати близько 2 літрів води на день або зеленого чаю без цукру, а також адаптувати дієту, обмежуючи споживання продуктів, багатих жиром і цукор. Після кожного сеансу УЗД також рекомендується проводити сеанс лімфодренажу протягом 48 годин, щоб сприяти лімфатичному кровообігу, і практикувати фізичну активність від помірної до високої інтенсивності, щоб спалити жир, мобілізований приладом.
Хто не повинен робити
Лікування ультразвуком протипоказано у разі лихоманки, активної інфекції, раку в регіоні або поблизу від регіону, що підлягає лікуванню, з ризиком розвитку пухлини, металевого імплантату (наприклад, ВМС) в регіоні, що підлягає лікуванню, зміни чутливості під час вагітність в черевній порожнині, у разі тромбофлебіту та варикозу, з ризиком виникнення емболії.